Словник української мови (1927)/благословлятися

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел

Благословля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. Благослови́тися, влю́ся, ви́шся, гл. 1) Получать, получить благословение. Благословилась Марусенька у свого татка на посад сісти. Нп. — до ко́го, у кого. Получать благословение от кого. (На весіллі) посланці тричі благословляться до старости. О. 1862. IV. 16. Йди до попа благословиться. АД. II. 21. Вона благословиться у батька й у матері. Грин. III. 428. 2) На світ благослови́лося. Рассвело. Ось нічка утікла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословлятись. Греб.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1927)/благословлятися&oldid=552290