Словник української мови (1927)/блищати
| ◀ блищак | Словник української мови Б блищати |
блищатися ▶ |
|
Блища́ти, щу́, щи́ш, гл. Блестеть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852. *— до чо́го. Блестеть на чем. Блищала (лиса голова) мов церковна баня до сонця. Борд. 63.