Словник української мови (1927)/блищатися
| ◀ блищати | Словник української мови Б блищатися |
блищачий ▶ |
|
Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Светить, блестеть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88.