Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/блищачий

Матеріал з Вікіджерел

Блища́чий, а, е = Блиску́чий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.