Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/бовкнути

Матеріал з Вікіджерел

Бо́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бо́вкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. I. 43.