Словник української мови (1927)/богун
Зовнішній вигляд
◀ богумільний | Словник української мови Б богун |
бодай ▶ |
|
Богу́н, на́, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развешивают сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудок, первый желудок жвачных животных, rumen. Желех. *3) Богу́н-зі́лля. Душистая лесная трава. Сл. Яворн.