Словник української мови (1927)/борідка
| ◀ боріг | Словник української мови Б борідка |
борідонька ▶ |
|
Борі́дка, ки, ж. 1) Ум. от борода́. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. III. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, замекав, заскакав. Греб. 362. 2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. Сим. 24. Шух. I. 175. 3) Щетка на ноге лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). К. МХ. 24. 4) = Боро́диця 4. Гол. Од. 36. 5) — царська́. Раст. Mirabilis jalapa L. Анн. 217. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі. Левиц. V. 23. *6) Бородка на конце ключа. Сл. Яворн.