Словник української мови (1927)/боїще
| ◀ боїти | Словник української мови Б боїще |
бой ▶ |
|
Бо́їще, ща, с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. II. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Место битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов'яне боїще. Драг. 262. Или здесь просто = тік? См. Бо́їсько.