Словник української мови (1927)/бруд
| ◀ брувинячий | Словник української мови Б бруд |
брудити ▶ |
|
Бруд, ду, м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая перед появлением младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послеродовое очищение. 3) Гной из нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг. 4) Поросль волос у бреющегося человека. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.