Словник української мови (1927)/бубнити

by Борис Грінченко

◀ бубнило

Словник української мови Борис Грінченко Б бубнити

бубній ▶

Київ: Горно, 1927

Бубни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) О бубне: издавать звук; играть на бубне. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. II. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli, II, 104.