Словник української мови (1927)/бувалець
| ◀ бувайло | Словник української мови Б бувалець |
бувалий ▶ |
|
Бува́лець, льця, м. Бывалый, опытный человек. Бува́ти у бува́льцях. Много испытать, изведать, видать виды. Ном. № 5775. Батькові доставалося на своєму віку бувати у бувальцях. Стор. II. 131.