Словник української мови (1927)/бувалий

by Борис Грінченко

◀ бувалець

Словник української мови Борис Грінченко Б бувалий

буваличі ▶

Київ: Горно, 1927

Бува́лий, а, е. 1) Бывалый, опытный. Чуб. I. 236. Не питай старого, а питай бувалого. Ном. № 5784. *2) Бывавший, привыкший. Він межи панами не бувалий. Черемш. «Верх.».