Словник української мови (1927)/бузя
| ◀ бузьочок | Словник української мови Б бузя |
буїй ▶ |
|
Бу́зя, зі, ж. Детск. 1) Уста, рот, ротик, лицо. О. 1862. IX. 118. Да́ти бу́зі. Поцеловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. от бузина́. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Из заговора). Грин. II. 325.