Словник української мови (1927)/буковинка

by Борис Грінченко

◀ буковинець

Словник української мови Борис Грінченко Б буковинка

буковинський ▶

Київ: Горно, 1927

Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. от бу́ко́ви́на 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.