Словник української мови (1927)/бучок
| ◀ бучно | Словник української мови Б бучок |
бучулька ▶ |
|
Бучо́к, чка́, м. 1) Ум. от бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. I. 229. 2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Полт. у. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. Макс. 3) Небольшой улей. (Черниг.). Левч. 168. Ум. Буче́чок.