Словник української мови (1927)/бігунчик

by Борис Грінченко

◀ бігунці

Словник української мови Борис Грінченко Б бігунчик

бігуха ▶

Київ: Горно, 1927

Бігу́нчик, ка, м. 1) Ум. от бігуне́ць. 2) Мн. В загадке: сани. Бігунчики біжать, ревунчики (= воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. I. 313.