Словник української мови (1927)/білавка

by Борис Грінченко

◀ білавий

Словник української мови Борис Грінченко Б білавка

білан ▶

Київ: Горно, 1927

Біла́вка, ки, ж. 1) = Біля́вка. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29. Ум. Біла́вочка. А зложмосі, пане брате, та зложмосі, зложмо, та до одной білавочки на зальоти ходьмо. Pauli.