Словник української мови (1927)/біло
| ◀ білля | Словник української мови Б біло |
білобокий ▶ |
|
Бі́ло, нар. Бело. Катря біло збіліла. МВ. III. 122. Ум. Біле́нько, біле́сенько. Умилася біло-біленько. Чуб. V. 704. *Бі́ло мальо́ваний. Покрашеный белой краской. Келії були склеплені, невеличкі, біло мальовані без усяких прикрас. Лепкий.