Словник української мови (1927)/верещати

by Борис Грінченко

◀ верещання

Словник української мови Борис Грінченко В верещати

верея ▶

Київ: Горно, 1927

Вереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Резко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Нп. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.