Словник української мови (1927)/верхняк

by Борис Грінченко

◀ верхній

Словник української мови Борис Грінченко В верхняк

верхоблюд ▶

Київ: Горно, 1927

Верхня́к, ка́, м. 1) Верхний жернов в мельнице. 2) Часть гончарного кру́га (см.). Вас. 179. Шух. I. 260—262. 3) Верхний слой скирды. 4) Дека в струнном музыкальном инструменте (кобзе, торбане). КС. 1882. VIII. 282; 1892. III. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиков: верхушка рога. Вас. 163.