Словник української мови (1927)/вибичуватися
| ◀ вибити | Словник української мови В вибичуватися |
вибігати ▶ |
|
Ви́бичуватися, чуюся, єшся, гл. Выехать на гору, помогая лошадям, волам. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Стор. I. 146. Вибичувався з хурою на гору. Змиев. у.