Словник української мови (1927)/вибігати
| ◀ вибичуватися | Словник української мови В вибігати |
вибідувати ▶ |
|
Ви́бігати, гаю, єш, гл. 1) Исходить, бегая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. I. 109. 2) Пробегать известное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.
Вибіга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́бігти, біжу, жиш, гл. 1) Выбегать, выбежать. Ой вибіг татарин старий бородатий… Вибіг того козаченька доганяти. Макс. 2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш. Ном. № 1913.