Словник української мови (1927)/виводити
| ◀ виводини | Словник української мови В виводити |
виводитися ▶ |
|
Ви́водити, джу, диш, гл. Выводить. Виводила по всіх київських горах. Левиц. I. 346.
Виво́дити, джу, диш, сов. в. ви́вести, веду, деш, гл. 1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. I. 12. 2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. Нп. 3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить. Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. I. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. I. 116. 4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — спра́ву. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666. 5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. I. 32. 6) — ни́тку (в пряже). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418. 7) — та́нчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670. 8) — го́лос, пі́сню. Выводить, вывести голосом. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. I. 112. 9) О́чі ви́вело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.