Словник української мови (1927)/вигукувати
| ◀ вигукування | Словник української мови В вигукувати |
вигулити ▶ |
|
Вигу́кувати, кую, єш, сов. в. ви́гукнути, ну, неш, гл. Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. Ідуть вози із-за гори вискрипуючи, а за ними чумаченьки вигукуючи. Рудч. Чп. 48.