Словник української мови (1927)/визичати
| ◀ визирцем | Словник української мови В визичати |
визівнути ▶ |
|
Визича́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́зичити, чу, чиш, гл. Одолжать, одолжить, занимать, занять, давать в долг. Аф. 329. *Він визичає людям гроші на вексель. Крим.