Словник української мови (1927)/визначати
| ◀ визнаття | Словник української мови В визначати |
визначатися ▶ |
|
Визнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́значити, чу, чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, пред'являть, пред'явить. Меридіян по нашому визнача південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 61. *3) Устанавливать, определять. Дні відпочинку визначає райвиконком. Пр. Пр.