Словник української мови (1927)/викурювати

by Борис Грінченко

◀ викурити

Словник української мови Борис Грінченко В викурювати

викуряти ▶

Київ: Горно, 1927

Вику́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́курити, рю, риш, гл. 1) Выкуривать, выкурить. 2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш. Ном. № 2810.