Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/викуряти

Матеріал з Вікіджерел

Викуря́ти, ря́ю, єш, гл. = Вику́рювати. Ей, винники, броварники! Годі вам… по винницях горілок курити, очей своїх молодецьких викуряти. Мет.