Словник української мови (1927)/виносити
Зовнішній вигляд
◀ виноробство | Словник української мови В виносити |
виноситися ▶ |
|
Вино́сити, шу, сиш, сов. в. ви́нести, несу, сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. 2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Драг. 43. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло. Драг. 69. 3) О денежном счете: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле… 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб. О. 1862. IV. 106. *Пренумерата виносить на цілий рік 5 зр. Зоря, 1886, 1.
Ви́носити. См. Вино́шувати.