Словник української мови (1927)/випрягати
| ◀ випрягання | Словник української мови В випрягати |
випрягатися ▶ |
|
Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.