Словник української мови (1927)/вириватися
| ◀ виривати | Словник української мови В вириватися |
виривцем ▶ |
|
Вирива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́рватися, рвуся, вешся, гл. 1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Шевч. 436. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь. Рудч. Ск. I. 8. 2) Рваться вперед, выступать, выступить вперед. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Ном. № 5862. Не йди… бо далеко, сама не виривайся. Рудч. Ск. I. 202. Также: выскакивать, выскочить вперед, внезапно появляться, появиться. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном. № 3153. Десь вирвалась дівчинонька. Нп.