Словник української мови (1927)/виручати
| ◀ виручання | Словник української мови В виручати |
вирушати ▶ |
|
Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.