Словник української мови (1927)/вирушати

by Борис Грінченко

◀ виручати

Словник української мови Борис Грінченко В вирушати

вирушити ▶

Київ: Горно, 1927

*Вируша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́рушити, шу, шиш, гл. Отправляться, отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.