Словник української мови (1927)/вирушити

by Борис Грінченко

◀ вирушати

Словник української мови Борис Грінченко В вирушити

виряд ▶

Київ: Горно, 1927

*Вируша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́рушити, шу, шиш, гл. Отправляться, отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.