Словник української мови (1927)/високість
| ◀ високий | Словник української мови В високість |
високо ▶ |
|
Висо́кість, кости, ж. 1) Высота, вышина, *высь. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. ХП. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6. 2) Возвышенность. *3) В титуле: высочество. Сл. Нік.