Словник української мови (1927)/високий

by Борис Грінченко

◀ висок

Словник української мови Борис Грінченко В високий

високість ▶

Київ: Горно, 1927

Висо́кий, а, е. 1) Высокий. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79. 2) Высоко находящийся. Пошли, боже, щастя з високого неба. Мет. 65. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. I. 99.