Словник української мови (1927)/витупкати
| ◀ витупити | Словник української мови В витупкати |
витуплювати ▶ |
|
Ви́тупкати, каю, єш, гл. 1) = Ви́тупати 2. 2) Добыть хождением. Витупкав йому добру парафію. Св. Л. 308.
| ◀ витупити | Словник української мови Борис Грінченко В витупкати |
витуплювати ▶ |
|
Словник української мови — В
витупкати
Борис Грінченко
1927
Ви́тупкати, каю, єш, гл. 1) = Ви́тупати 2. 2) Добыть хождением. Витупкав йому добру парафію. Св. Л. 308.