Словник української мови (1927)/вичитувати
| ◀ вичитати | Словник української мови В вичитувати |
вичищати ▶ |
|
Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько… звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтении. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.