Словник української мови (1927)/вичищати
| ◀ вичитувати | Словник української мови В вичищати |
вичищатися ▶ |
|
Вичища́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́чистити, щу, стиш, гл. 1) Чистить, вычистить. От криничка і каже: «Вичисти мене, дівонько, то колись води нап'єшся». Рудч. Ск. II. 64. *2) Оскоплять, оскопить. То коновал, він жеребці по людях вичищає. Пир. у. Конон.