Словник української мови (1927)/виїзджати

by Борис Грінченко

◀ виїзд

Словник української мови Борис Грінченко В виїзджати

виїздити ▶

Київ: Горно, 1927

Виїзджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Виїзди́ти. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.