Словник української мови (1927)/виїздити

by Борис Грінченко

◀ виїзджати

Словник української мови Борис Грінченко В виїздити

виїмковий ▶

Київ: Горно, 1927

Виїзди́ти, жджу́, зди́ш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выезжать, выехать. Що-дня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Об'езжать (коня).

Ви́їздити, джу, здиш, гл. Из'ездить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.