Словник української мови (1927)/владикувати
| ◀ владика | Словник української мови В владикувати |
владицтво ▶ |
|
Владикува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю і ляхами, лукавий дар гнилої Візантиї, владикував над ницими умами. К. МБ. II. 122. Бо господь наш владикує над всіма богами. К. Псал. 2) Архиерействовать.