Словник української мови (1927)/вороний
Зовнішній вигляд
◀ воронець | Словник української мови В вороний |
воронка ▶ |
|
Ворони́й, а́, е́. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. Вороне́нький.