Словник української мови (1927)/відволожувати

by Борис Грінченко

◀ відволожити

Словник української мови Борис Грінченко В відволожувати

відволожуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Відволо́жувати, жую, єш, сов. в. відволо́жити, жу, жиш, гл. 1) Делать, сделать влажным. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утешать, утешить. Лавр. 113. См. прим. при слове Відволо́га.