Словник української мови (1927)/відгонити

by Борис Грінченко

◀ відгомін

Словник української мови Борис Грінченко В відгонити

відгоріти ▶

Київ: Горно, 1927

Відго́нити, ню, ниш, гл. 1) = Відганя́ти. 2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Кролев. у. Чим наївся, тим і відгонить. Нежин. у. На сім дворищі… від усього пусткою відгонить. Св. Л. 310. Місцина справді стала пустирем одгонити. Мир. ХРВ. 24.