Словник української мови (1927)/відкрутити

by Борис Грінченко

◀ відкришуватися

Словник української мови Борис Грінченко В відкрутити

відкрутитися ▶

Київ: Горно, 1927

Відкру́чувати, чую, єш, сов. в. відкрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Откручивать, открутить. Трохи голови не відкрутив із чубом. Стор. I. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить.