Словник української мови (1927)/відпихати

by Борис Грінченко

◀ відпитувати

Словник української мови Борис Грінченко В відпихати

відпір ▶

Київ: Горно, 1927

Відпиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відіпхну́ти, ну́, неш, гл. Отпихивать, отпихнуть, отталкивать, оттолкнуть. Відіпхнув срібний човник золотим весельцем. Рудч. Ск. II. 39.