Словник української мови (1927)/відсвітити
| ◀ відсвіт | Словник української мови В відсвітити |
відсвітитися ▶ |
|
Відсві́чувати, чую, єш, *сов. в. відсвіти́ти, чу́ и тю́, тиш, гл. 1) Отражать, отразить, отсвечивать. У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57). 2) Отражаться.