Словник української мови (1927)/відчит
| ◀ відчистити | Словник української мови В відчит |
відчитати ▶ |
|
*Ві́дчит, ту, м. 1) Доклад, чтение. Потім він (Головацький) ще раз у своїх відчитах вернувся був до нової української літератури. С. Ефремов. 2) Отчет. Відчит Одеської «Просвіти».