Словник української мови (1927)/відіймати

by Борис Грінченко

◀ відізватися

Словник української мови Борис Грінченко В відіймати

відійматися ▶

Київ: Горно, 1927

Відійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відійня́ти, йму́, меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. III. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.