Словник української мови (1927)/відіймати
| ◀ відізватися | Словник української мови В відіймати |
відійматися ▶ |
|
Відійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відійня́ти, йму́, меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. III. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.